Душі щирій

Авторська поезія присвячена жінкам у творах Т.Г. Шевченко.

Присвячено багато віршів жінці,

У них - захоплення і лестощів розвій,

Тут вона - муза, а отам - цариця
А він побачив просто жінку в ній.

Та ні, не просто - жінку-чарівницю

І страдницю, що вічність перейшла,

За щастям полетіла наче птиця,
А втримати те щастя не змогла.

Так і стоїть тополею у полі,

Бо не діждала пари - це вже суть..

Он Катря манівцями йде поволі,
В Московщину шукає путь.

Одурені, покинуті, немилі..

Хіба ж це сонце світить не для вас?

Ви ж всі так віддано кохати вміли,

А нагорода? Те, що в смертний час,

Ви сина зможете назвати сином?

Він же - матусею нарешті кличе вас..

Де ще душа така знайдеться щира?

Щоб біль і муку ту до серця прийняла?

Чия б так віддано звучала ліра,

І небо прихилить до вас змогла?

Спасибі, і низький уклін Шевченку

За вірші праведні, що в душу перелив

Жінок тих, люди відцурались, ти ж, поете,

В віках їм пам'ятник нетлінний звів.

Нещодавно в Каховці проходило два етапи конкурсу "Поетичне гроно Каховщини", де я посіла 1 місце. Та ось із цього приводу, вирішила поділитися з вами своєю поезією. Сподіваюся, зрозумієте тонкий зміст.